Пододерматит

Це переклад статті з німецької мови, здійснений волонтерами. Віола Шиллінгер не несе відповідальність за його якість та зміст. 

Також називається Pododermatitis ulcerosa, Parakeratose, абсцес лапки, виразка лапки

Пододерматит є доволі розповсюдженою проблемою кроликів, які живуть у приміщенні. Однак кролики, які живуть на вулиці, також можуть від нього страждати. Це найчастіша хвороба шкіри у кроликів. На жаль, лікування часто затяжне і помилки лікуваня лише погіршують ситуацію. 


Кролик у сидячій позі переміщує вагу на задню частину лапок, а під час руху вага переміщується на пальці. Оскільки на відміну від котів та собак, у кроликів немає подушечок на лапках, будь-які зміни підлоги, покриття, рухів мають великий вплив на шкіру лапок та можуть досить швидко призвести до ран. 

wunde-läufe-kaninchen-1-300x300.jpg

Причини: як утворюється пододерматит?


Основні причини:

  • Надто жорстке покриття: ПВХ, інше підлогове покриття, тротуарна плитка, гравій, пісок, дерев'яний гранулят без достатньої кількості засипки. Або надто одноманітна поверхня. Кігті не можуть заглибитися на твердому покриття (як це було б у випадку з природним грунтом), що створює неправильне навантаження.

Pododermatitis-kaninchen-fehlbelastung-K


здорова лапка на м'якій поверхні


неправильна позиція на твердій поверхні


неправильне положення через перекладення поверхневого сухожилля згинання

На м'якій поверхні кігті втоплюються і лапка навантажується в багатьох точках. На твердій поверхні вага концентрується лише на кількох місцях. При хронічному пододерматиті може дійти до  перекладення поверхневого сухожилля згину (Flexor digitorum superficialis), яке призводить до хронічного неправильного навантаження лапки. Таких тварин необхідно постійно утримувати на дуже м'якій поверхні. (Varga, M. 2013)

  • Килимки з синтетичного волокна, які дуже нагріваються при терті і таким чином постійно стирають шерсть та шкіру лапки кролика (наприклад, килимки зі штучної трави). не всі килимки з синтетичної тканини не підходять, ті, що є надзвичайно м'які та не нагріваються, можна використовувати. Лапки повинні справді "втоплюватись" у килимку. 
     

  • Мокрі, вологі або брудні задні лапки (нечисте утримання, погана гігієна, не засипані соломою ділянки, в яких кролик сидить "у сечі", рідке прибирання, нетримання сечі).
     

  • У сільському господарстві особливо страждають тварини, що знаходяться на перфорованих поверхнях, сітках або невідповідній ґратчастій підлозі, які неадекватно розсіюють вологу та неправильно навантажують стопу.

  • Занадто довгі кігті, неправильне розташування, остеоартроз або інші захворювання суглобів часто призводять до неправильного перенапруження і перенесення ваги стопи і, як наслідок, до виразок на лапках.

  • Дослідження показали, що тварини, що утримуються в маленьких клітках, частіше хворіють на пододерматит, ніж тварини з більшим простором. Великий вольєр і регулярні фізичні вправи зменшують ризик виразок на лапках. Це можна пояснити тим, що стопа більш односторонньо навантажена, коли місця недостатньо.

  • Те саме стосується уникнення рухів через біль (наприклад, захворювання суглобів або пододерматит). Хронічний біль поєднується з постійною поганою поставою, що посилює запалення та стрес - розвивається замкнене коло.

  • Кролики з нетриманням сечі: Через мокру шерсть захисний ефект шерсті втрачається, і шкіра запалюється.

  • Великі / важкі породи (особливо німецькі гіганти) або зайва вага та вагітні кролики, оскільки вони мають величезну вагу на задніх лапах.

  • Згідно з дослідженнями, у самок кастрованих кроликів особливо часто розвивається пододерматит (54,7% та некастровані кролики 23,4%), можливо тому, що вони менше рухаються і часто мають надлишкову вагу. Те саме стосується самців (серед кастрованих 54,9 відсотка, некастрованих 39,2 відсотка).

  • Неправильне годування концентрованими кормами замість кормів з високим вмістом клітковини та відсутність вітамінів, жирних кислот та амінокислот також обговорюється як причина.

  • Відсутність шерсті на задніх лапах (наприклад, тому, що у кролика був пронос, і шерсть
    у цьому процесі була зрізана, або у кроликів ангори та рекс, які часто мають нерегулярну
    шерсть). Будь ласка, ніколи не вкорочуйте / стрижіть хутро на лапках!

  • Травми підошви стопи можуть спровокувати пододерматит.

  • У запущеній стадії гриб або паразити зазвичай осідають на рані, так що клінічна картина
    значно погіршується.

  • Хронічне запалення може витіснити поверхневе сухожилля згиначів, а це означає, що
    тварина більше не може стояти на пальцях ноги і ще більше напружує задню частину
    підошви стопи.

rexkaninchen-pododermatitis-450x377.jpg

Симптоми: як розпізнати пододерматит?

Ранки на лапках розвиваються повільно, спочатку під шаром шерсті. Їх можна побачити,

розгорнувши шерсть, тоді видно голу ще незапалену шкіру. Пізніше ця ділянка стає голою

і зовсім без шерсті. Незабаром ділянка запалюється, стає все більш червоною,

частково навіть розривається, викликаючи сильні запалення та струпи. При натисканні

на ранку кролики показують больову реакцію (рух головою, захисні рухи...). Якщо кролик

також заражений грибком, клінічна картина зазвичай поширюється на всю ніжку або

навіть до хвостика. Також можливе утворення абсцесу. Часто найгірше запалення

знаходиться під поверхнею, іноді уражається і кістка.

Важливо! У віці від одного до двох років у багатьох кроликів у фізіологічному плані на «п’ятці» є дуже маленька кругла (але не почервоніла, потовщена чи запалена) лисина, яка, втім, покрита товстим шаром хутра. Це не потрібно лікувати, а а просто спостерігати. Якщо вона лущиться, її можна акуратно за допомогою ватного тампону змазати кремом  , який підходить для кролика (шерсть навколо не повинна при цьому вимазатись кремом!)


 

Було кілька спроб визначити ступінь тяжкості пододерматиту. Класифікація згідно Mancinelli (et al 2014) виявилася особливо надійною:

DSC_0446.jpg
1.jpg

Степінь 1: Невелика кругла ділянка на нижній стороні плеснової кістки з мінімальними втратами шерсті, мінімальним посиленням кровотоку та / або ороговінням шкіри, але без ознак інфекції або кровотечі з підлеглої тканини.

2.jpg

Ступінь 2: Розмежована область різного розміру на тильній стороні нижньої частини стопи або розширення вздовж плеснової кістки з втратою шерсті, запальним почервонінням та лусочками в навколишніх тканинах.

3.jpg

Ступінь 3: Ділянки різного розміру, тріснуті посередині до підшкірної тканини і з різним ступенем утворення кірки. Відбувається інфікування підшкірної тканини.

4.jpg

Ступінь 4: Повна втрата шкіри з набряком та некротичними залишками може бути при інфекції тканини. На рані можуть бути гнійні виділення.

6.jpg

Ступінь 5: (діагностується за допомогою рентгена): важкі інфекції, що зачіпають глибокі структури, включаючи кістки та сухожилля, із запаленням сухожиль, кісток та суглобів.

4.1.jpg

Ступінь 4: Повна втрата шкіри з набряком та некротичними залишками може бути при інфекції тканини. На рані можуть бути гнійні виділення.

5.jpg

Ступінь 5: (діагностується за допомогою рентгена): важкі інфекції, що зачіпають глибокі структури, включаючи кістки та сухожилля, із запаленням сухожиль, кісток та суглобів.

6.1.jpg

Ступінь 6: Кінцева стадія хвороби, кролик більше не може використовувати лапку.

Від 1 ступеня необхідно змінити підстилку, скинути вагу кроликам з зайвою вагою, спрей-пластир та уважніший огляд (див. терапія). При погіршенні  або від 2 ступеня необхідне лікування ветеринара. Для визначення 3 ступеня необхідний

огляд ветеринара, також рентген для виключення ступені 4,5,6 (захворювання знаходиться глибоко і не завжди можна оцінити всю ситуацію на поверхні), від 6 ступеня необхідна ампутація, при ураження з обох сторін можливо евтаназія. 

Терапія: як лікується пододерматит?

Важливо! Зверніться до ветеринара, який спеціалізується на кроликах. Звичайні ветеринари не розбираються у кроликах!

На жаль, неправильні методи лікування можуть значно погіршити пододерматит. Як це лікується, залежить від стану лапок. Ветеринар оцінює, які заходи корисні для актуальної клінічної картини.

  • При пододерматиті абсолютно необхідним є зміна
    покриття, інакше жодне лікування не буде
    ефективним: з досвіду допомагає обладнати підлогу
    дуже м'якими підстилками. Кігті та лапки повинні
    мати змогу дуже добре заглиблюватись.
    Найкраще-це вкрити всю підлогу дерев'яною
    засипкою (не гранулами!) або м'яким сіном, що не
    завжди є можливим особливо при вільному утриманні
    вдома. Тоді слід використовувати товсті килимки,
    наприклад,підстилки для собак, які легко витираються
    (з нейлону чи штучної шкіри), килимки, Vetbeds
    та ковдри- викласти товстим шаром. При утриманні
    вдома можна під ПВХ покласти килимки, щоб він був більш еластичним (наприклад, пінопластові
    мати). Слідкуйте, щоб килими не нагрівалися при натиранні (бавовна замість синтетичних волокон),
    щоб вони мали дуже м’яку і ніколи не шорстку поверхню і щоб вони були досить еластичними
    (при необхідності розкладіть кілька шарів). Своїми руками ви можете перевірити, чи килимок
    натирає, чи навіть нагрівається, коли ви його трете, такі килими непридатні. Свіжа трава також
    ідеально підходять в якості підстилки. Допомагає проти пододерматиту також листя волоського
    горіху, якщо його розкинути по поверхні. Однотипна поверхня сприяє пододерматиту, найкраще використовувати різні природні матеріали. 

  • Особливо улюблені місця кролика потрібно викласти дуже м'яко (рушники, килимки, Vetbeds і т.п.).

  • За жодних обставин поверхня не повинна бути вологою, потрібно використовувати абсорбуючий матеріал, який регулярно оновлюється. Верхній шар повинен забезпечувати дренаж (сіно, солома...) і завжди зберігатись сухим і свіжим.

  • Ветеринарна обробка дуже сильно залежить від  рани (на якому місці? Відкрита? Присутнє ураження грибком чи паразитами? Залучена кістка?). Від 3 ступеня необхідне інтенсивне лікування рани, після детального огляну ветеринар вирішує в залежності від рани, яка очистка  (від бруду, некрозу, біоплівки, покриття, решток перев'язки, надлишку ексудату) та промивання рани підходять та які засоби, медикаменти, перев'язки, мазі та гелі підходять для цієї рани.

  • Ветеринарне лікування дуже залежить від типу утримання. При утриманні вдома, або у вольєрі з міцним дахом можна встелити підлогу грубим шаром (Vetbeds, шар сіна...), щоб кролик при будь-якому русі чи стані спокою не сидів на твердій поверхні і можна обійтись без прокладки на перев'язці. Це дає перевагу в тому, що зміна пов'язки проходить швидше та простіше та суглоб залишається гнучким, бо навіть найкраща пере'язка обмежує рухи. Якщо кролики, наприклад, бігають по мокрій траві, рана повинна бути захищена від вологості на цей час, але дихати. Залежно від кролика (чи знімає він пов’язку?)  можна використовувати водонепроникні пластирі, водовідштовхувальні пов’язки, водонепроникні спрей-пластирі та інші водонепроникні спреї, рідкі пластирі, водовідштовхувальне дитяче взуття тощо. Можна замовити водовідштовхувальне взуття для лапок. 

  • Ветеринарне лікування орієнтуєтся на те,наскільки добре кролик терпить пов'язки та чи не знімає їх. Одним кроликам підходять прості перев'язки, інші знімають навіть найскладніші та найбільш зафіксовані перев'язки.

  • Перев'язки мають сенс тільки на відкритих ранах (від 3 ступеню). У кроликів спеціальна анатомія, яку потрібно враховувати при перев'язці. В залежності від розташування рани, ветеринар показує, як правильно робити пов'язку, не обмежуючи кролика у русі. Місце з раною повинно мати товсту прокладку. Деякі кролики мають тенденцію гризти пов'язку, інші пробують її зняти. Тому вона має міцно прилягати та бути під наглядом. В жодному разі не можна перев'язувати ногу! Пов'язка допомагає спочатку загоїтись рані та закритися. Деякі власники використовують шкарпетки для немовлят на перев'язку та фіксують лейкопластирем. 
    В якості перев'язки на рану кладуть прокладку (якусь подушку), яку спочатку зафіксовують бинтом. Для м'якості роблять кілька шарів прокладки. Для фіксації підходить самоклеюча пов'язка. 

Pododermatitis-Kaninchen-300x225.jpg
wunde-läufe-kaninchen1-168x300.jpg

Кролики породи рекс схильні до пододерматиту

wunde-läufe-kaninchen.jpg

Підгодувати усе необхідне

verband-anlegen-kaninchen.jpg

Для пов'язки спочатку на рану накладається прокладка для рани, яка при потребі закріплюється звичайною перев'язкою.

verband-wunde-läufe.jpg

Для пом'якшення використовується пов'язка, яка виконує функцію подушки. При потребі це також закріплюється перев'язкою. 

pfotenverband-kaninchen.jpg

Для правильної фіксації пов’язки підійде самоклеюча пов’язка, при необхідності прикріплена лейкопластиром.

  • Мазі будь-якого виду можна застосовувати лише з пов’язкою на відкритих ранах. У випадку "лише" запалених залисин місце значно пом'якшується від крему, що зазвичай призводить до погіршення ситуації. Залежно від рани підходять йод, цинкова мазь, бетаізодонова мазь, медичний мед манука особливо добре лікує гній за нашим досвідом.
     

  • Якщо кролику не потрібна пов'язка, можна використовувати водні розчини та живильно-захисні спреї (ступінь 1-2). Це рекомендується для невідкритих, але запалених залисин. Наприклад, спрей для догляду за ранами Skingel або Kyvetin-Gel та Dr Schaette довели свою ефективність. Заживляючі пластирі також можуть допомогти послабити тиск на уражену ділянку і при необхідності їх можна стабілізувати за допомогою рідкого пластирю. Рідкі пластирі є водонепроникними і полегшують шкіру на ураженій ділянці.
     

  • Порівняно новим варіантом терапії є лазерна терапія, коли уражені ділянки обробляють один-два рази на тиждень, поки вона не заживе.
     

  • Часто потрібен системний антибіотик. Якщо це можливо, він повинен діяти на кістки. Пеніцилін зарекомендував себе у випадках з гноєм, але його ніколи не можна давати орально, його потрібно завжди вводити ін'єкційно. Для призначення антибіотику потрібно здати мазок, щоб визначити, який антибіотик взагалі ефективний.
     

  • Якщо у кролика є біль, потрібні знеболюючі препарати (Metacam). Біль призводить до неправильного навантаження і меншого задоволення від руху, що збільшує неправильне навантаження стопи і створює порочне коло.
     

  • Кроликам із зайвою вагою потрібно худнути, поки вони не матимуть нормальну вагу.
     

  • Якщо є абсцес, його потрібно лікувати як абсцес.
     

  • Якщо лапки вже сильніше уражені, необхідно дослідити зразок шкіри на наявність грибка та зараження паразитами.
     

  • При запущеному пододерматиті суглоб і кістки вже можуть бути уражені, тому таким кроликам потрібно зробити рентгенодіагностику.
     

  • Важливо, щоб уражений кролик добре рухався. Якщо кролик багато сидить і здаєтеся менш рухливим, розвантажує стопу, має закам'янілий суглоб тощо, може знадобитися фізіотерапія.
     

  • Чи існує причинно-наслідкове захворювання, яке впливає на поведінку кролика (наприклад, захворювання суглобів або хворобливе захворювання, яке робить кролика менш залученим у повсякденне життя і більше замкнутим?). Звичайно, з цим також потрібно боротися та лікувати.
     

  • Еластичність та регенерацію шкіри можна підвищити завдяки харчуванню олійними насінням (насіння соняшнику, насіння льону). Дієта, багата на свіжу їжу (переважно свіжа листяна зелень), сприяє підвищенню імунітету. Лампи UV-B наполегливо рекомендуються для використання, якщо кролик живе у приміщенні. Велика кількість свіжих трав особливо корисна. Слід запропонувати доступ до землі (мінерали - наприклад, через засаджену земну або злегка зволожену цілющу землю). Поради, як надати кімнатним кроликам доступ до ґрунту
     

  • Вплив імунної системи часто недооцінюється. Ми спостерігали, що, зокрема, у ослаблених тварин виникає пододерматит. Зміцнюючи імунну систему, ви зазвичай можете позитивно впливати на загоєння та запобігати рецидивам.




     

Джерела: 
Blair, J. (2013): Bumblefoot: a comparison of clinical presentation and treatment of pododermatitis in rabbits, rodents, and birds. Veterinary Clinics: Exotic Animal Practice, 16(3), 715-735.
Brendieck-Worm C, Melzig M, Hrsg.(2018): Phytotherapie in der Tiermedizin. 1. Auflage. Stuttgart: Thieme
Endlicher, M. (2013): Haltungsbedingte Gesundheitsschäden bei Kaninchen und Meerschweinchen in Privathaushalten und daraus resultierende Haltungsempfehlungen zur Durchführung des §2 (3) Tierschutzgesetz (Dissertation, Bibliothek der Tierärztlichen Hochschule Hannover).
Drescher, B., Schlender-Böbbis, I. (1996): Pododermatitis beim Kaninchen. Kleintierpraxis
41, 99–104.
Ewringmann, A. (2016): Leitsymptome beim Kaninchen: Diagnostischer Leitfaden und Therapie. Georg Thieme Verlag.
Glöckner, B. (2016): Adipositas beim Kaninchen. team. konkret, 12(02), 4-7.
Heekerens, N. (2009): Untersuchungen zur Pododermatitis bei Kaninchen und Meerschweinchen. (Dissertation, Bibliothek der Tierärztlichen Hochschule Hannover).
Mancinelli, E., Keeble, E., Richardson, J., & Hedley, J. (2014): Husbandry risk factors associated with hock pododermatitis in UK pet rabbits (Oryctolagus cuniculus). Veterinary Record, vetrec-2013.
Varga, M. (2013): Textbook of Rabbit Medicine. Elsevier Health Sciences.